7 листопада 1941 року Чорне море стало місцем однієї з найстрашніших морських трагедій в історії людства. Радянський теплохід «Вірменія», що виконував санітарну евакуацію поранених і мирного населення з Криму, був потоплений німецькою авіацією. Загинуло, за різними оцінками, від 5 до 7 тисяч людей. Ця катастрофа за кількістю жертв перевищує трагедію «Титаніка» і довгі роки залишалася замовчуваною. Нині корабель визнаний братською могилою та пам’яткою підводної культурної спадщини України.
Історія судна
Пасажирсько-вантажний теплохід «Вірменія» був побудований у 1928 році на Балтійському заводі в Ленінграді. До початку Другої світової війни корабель обслуговував кримсько-кавказьку експрес-лінію Одеса — Батумі, перевозячи пасажирів та вантажі. Із початком німецько-радянської війни судно було переобладнане у санітарний транспорт і здійснило щонайменше 15 успішних рейсів, евакуювавши понад 15 000 людей.
Фатальний рейс
6 листопада 1941 року «Вірменія» взяла на борт понад 300 поранених у Севастополі, а також медперсонал із військових госпіталів, службовців, працівників санаторіїв та біженців. Судно мало вирушити в Туапсе. Після прибуття в Ялту в ніч на 7 листопада на борт додатково підняли ще кілька сотень людей. Усього — від 5 до 7 тисяч пасажирів.
О 8:00 ранку теплохід вирушив із Ялти в напрямку Кавказу. Через 3,5 години, о 11:25, біля узбережжя Криму його атакував німецький бомбардувальник Heinkel He 111. Скинуті з літака торпеди вразили судно, яке затонуло лише за 4 хвилини.
Причини катастрофи та спірні рішення
Попри розпізнавальні знаки санітарного транспорту, «Вірменія» була озброєна — мала чотири зенітні гармати, що автоматично зробило її військовою ціллю згідно з міжнародним правом. Судно супроводжував лише один катер та два винищувачі.
Багато істориків вважають, що катастрофа сталася через неправильні рішення командування Чорноморського флоту. «Вірменія» мала вийти вночі, але через затримки з навантаженням вирушила з Ялти вранці — у повітряно небезпечний час. Це рішення стало фатальним.

Масштаби трагедії
Врятуватись змогли лише 8 осіб. Точну кількість загиблих встановити досі не вдалося. За оцінками істориків, на борту було від 5 000 до 7 000 людей, що робить загибель «Вірменії» однією з найбільших морських трагедій в історії людства.
Пошуки та пам’ять
У 2000-х роках Україна розпочала пошук місця загибелі «Вірменії». До робіт долучилися американські фахівці з NOAA під керівництвом Роберта Балларда — дослідника, який знайшов уламки «Титаніка». Попри численні експедиції, точне місце затоплення знайти не вдалося. За останніми даними, «Вірменія» затонула на глибинах 1200–1500 метрів за межами територіальних вод України.
Нині загиблий теплохід внесений до реєстру пам’яток підводної культурної спадщини України як братська могила — об’єкт №180-п/і.
Знахідка після 80 років мовчання
У 2024 році стало відомо про те, що теплохід «Вірменія» нарешті знайдено. Про це повідомив виконавчий директор Центру підводних досліджень Російського географічного товариства Сергій Фокін. Затонулий корабель виявили біля берегів анексованого Криму на глибині близько 1500 метрів.
Підводна експедиція виявила на носі судна корабельний дзвін з назвою «Вірменія», що не залишає сумнівів у його ідентифікації. За словами дослідників, обводи корпусу не мають ушкоджень від торпед, що ставить під сумнів офіційну версію торпедної атаки. Натомість сильні руйнування в середній частині корабля свідчать про ймовірне бомбардування з повітря. За версією експедиції, судно могло бути атаковане ланкою з чотирьох німецьких літаків, які скинули бомби в центральну частину.
Швидкість затонення також підтверджується — багато ілюмінаторів були буквально вдавлені всередину, що характерно для різкого проникнення води у корпус.
Висновок
Катастрофа «Вірменії» — не просто трагедія радянської доби, це болюча сторінка й української історії. Тисячі людей, знищених в одну мить, залишаються мовчазними свідками жахів війни та помилок військового керівництва. Сьогодні важливо зберігати пам’ять про цю катастрофу не лише як про масштабну морську трагедію, а як про національну втрату, гідну вшанування на рівні з іншими подіями світової історії.